Як виглядають села України після того, як в них побувала росія?
688.3 هزار بار بازدید -
4 هفته پیش
-
Села України після приходу «руs
Села України після приходу «руs мира» 🤬
Присвячується всім окупован*м, деокупова*им, прифронтовим, звільненим селам України.
Я живу в Харківській області. І тут три моїх гнізда:
▫️село Велика Комишуваха - тут я народилася і проводила у бабусі з дідусем всі канікули;
▫️Ізюм - жила з батьками до закінчення школи;
▫️Харків - живу з 18 років.
По волі долі всі три мої домівки опинилися в смерчі…
Сьогодні хочу розповісти, точніше, показати село, якого вже немає — Комишуваха.
Вона складається з кількох районів, головними з яких є центр (школа, магазини, сільрада) та наш район, який далі. В центрі були ро*іяни, а в нас – наша армія, яка тримала село півроку, доки не відбила його повністю. І один Бог знає (та ті з вас, чиї чоловіки, батьки там були), через що вони пройшли, бо це була одна з пекельних точок.
Бої були страшні, і в селі не залишилося жодної цілої хати. На кладовищі, де поховані мої бабуся, дідусь та інші родичі, було скинуто 4 аvіаbомbи, що розворотили могили сусідів. Хоч могили бабусі та дідуся вціліли завдяки міцним плитам, пам’ятники були зруйновані.
Після себе орда залишила заміновані поля та ліси від Ізюма до Комишувахи, які стоять запущені вже 2 роки через нестачу спеціалістів для їх розмінування. Це впливає на врожай, але зараз не до цього…
Ми майже 2 роки чекали, поки розчистять основні дороги та кладовище, і нарешті поїхали, бо терпіти біль вже не було сил 😔
Картина страшна: зруйновані будинки, скрізь таблички про мінну небезпеку, розбите кладовище.
☝️Проте деякі люди повернулися, бо не змогли більше ніде жити, і жили у розбитих будинках. В селі відновили електропостачання, поставили нові вікна, привозять гуманітарну допомогу. Нас там зустріли з такою радістю, що таких емоцій я давно не бачила.
Бабусин будинок зберігся, лише трохи покосився від вибухових хвиль, і ось там живуть люди та поселилися сови… Селищ-привидів вже багато, і буде ще більше. Вони довго зберігатимуть сльози та біль людей, муки тварин, страх та жорстокість ві*ни, звуки bомб і міни в кущах 😭
А в мене, як і ці 2 роки, єдине питання… Навіщо? Нащо прийшли? Для чого все це? Заради якої місії?
Присвячується всім окупован*м, деокупова*им, прифронтовим, звільненим селам України.
Я живу в Харківській області. І тут три моїх гнізда:
▫️село Велика Комишуваха - тут я народилася і проводила у бабусі з дідусем всі канікули;
▫️Ізюм - жила з батьками до закінчення школи;
▫️Харків - живу з 18 років.
По волі долі всі три мої домівки опинилися в смерчі…
Сьогодні хочу розповісти, точніше, показати село, якого вже немає — Комишуваха.
Вона складається з кількох районів, головними з яких є центр (школа, магазини, сільрада) та наш район, який далі. В центрі були ро*іяни, а в нас – наша армія, яка тримала село півроку, доки не відбила його повністю. І один Бог знає (та ті з вас, чиї чоловіки, батьки там були), через що вони пройшли, бо це була одна з пекельних точок.
Бої були страшні, і в селі не залишилося жодної цілої хати. На кладовищі, де поховані мої бабуся, дідусь та інші родичі, було скинуто 4 аvіаbомbи, що розворотили могили сусідів. Хоч могили бабусі та дідуся вціліли завдяки міцним плитам, пам’ятники були зруйновані.
Після себе орда залишила заміновані поля та ліси від Ізюма до Комишувахи, які стоять запущені вже 2 роки через нестачу спеціалістів для їх розмінування. Це впливає на врожай, але зараз не до цього…
Ми майже 2 роки чекали, поки розчистять основні дороги та кладовище, і нарешті поїхали, бо терпіти біль вже не було сил 😔
Картина страшна: зруйновані будинки, скрізь таблички про мінну небезпеку, розбите кладовище.
☝️Проте деякі люди повернулися, бо не змогли більше ніде жити, і жили у розбитих будинках. В селі відновили електропостачання, поставили нові вікна, привозять гуманітарну допомогу. Нас там зустріли з такою радістю, що таких емоцій я давно не бачила.
Бабусин будинок зберігся, лише трохи покосився від вибухових хвиль, і ось там живуть люди та поселилися сови… Селищ-привидів вже багато, і буде ще більше. Вони довго зберігатимуть сльози та біль людей, муки тварин, страх та жорстокість ві*ни, звуки bомб і міни в кущах 😭
А в мене, як і ці 2 роки, єдине питання… Навіщо? Нащо прийшли? Для чого все це? Заради якої місії?
4 هفته پیش
در تاریخ 1403/03/17 منتشر شده
است.
688,381
بـار بازدید شده